Герб Ічнянського району

КАЧАНІВКА   ::   НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК


ТРОСТЯНЕЦЬ
На головну


Дендропарк "ТРОСТЯНЕЦЬ"

Поштова адреса:вул. Леніна, 23, с.Тростянець, Ічнянський район, Чернігівська область, Україна, 16740
Тел./факс: (04633) 2-49-24
e-mail: ichn_park@cg.ukrtel.net
Директор: Ільєнко Олексій Олексійович


Державний дендрологічний парк “Тростянець” видатний шедевр садово-паркового мистецтва ХIХ століття, знаходиться у селі Тростянець, Ічнянського району Чернігівської області. Його площа 204 га, підпорядкований Національній академії наук України.
Засновником парку був Іван Михайлович Скоропадський ( 1804-1887) – нащадок відомого в історії України роду Скоропадських.
Іван Михайлович народився 12 січня 1804 р. (за старим стилем) в с. Ярославці Глухівського повіту Чернігівської губернії в маєтку його родичів Кочубеїв, де у той час перебувала його мати.
Отримавши гарну домашню освіту у 1825р. вступив юнкером у Сіверський кінноєгерський полк , а у 1827р. був переведений до Нарвського гусарського полку , та військова служба не приваблювала його і у 1828р. він вийшов у відставку .
Від батька І.М.Скоропадський успадкував більш як 3000 десятин землі в Чернігівській та Полтавській губерніях, а від матері – близько 2000 десятин в Чернігівській.Хутір “Тростянець” був викуплений у козака І. Хорунжия ще його батьками у 1820р. Він докуповує і збільшує землі навколо нього з 700 до 2600десятин.
У 1829р. Іван Михайлович одружився з Єлизаветою Петрівною Тарнавською, родичкою господарів Качанівки, і в 1830р. поселяється з дружиною
у батьківському маєтку Григорівка. Вже тоді Скоропадський мріяв про створення парку, але в Григорівці для цього не було достатньо місця і тому він вирішує створити нову садибу у Тростянці. Значна віддаленість від інших поселень, розташування на пересічній місцевості з ярами, маленький струмок Тростянець і ставок ,невеликі групи багатовікових дубів, глибокий родючий чорнозем – все якнайкраще відповідало його задуму.
Будинок та служби спорудили у 1833р. За спогадами онука господаря Павла Скоропадського , садиба складалася з великого дерев’яного будинку досить оригінального стилю, з приєднаними до нього двома великими баштами, що нагадували готичний стиль. До будинку прилягала велика двоповерхова прибудова , на зразок шотландських замків , також з баштою. Було створено чотири оригінальні флігелі різних стилів, в яких подовгу жили артисти, художники та деякі видатні особистості.Тривалий час жив тут відомий художник Микола Миколайович Ге, який створив портретну галерею родини Скоропадських. Згодом у палаці було зібрано картини, що складалися переважно з краєвидів України, намальованих уродженцем Ічні академіком Петербурзької Академії художеств В.М.Резаковим.
Садиба знаходилася поруч із струмком , на якому навпроти палацу була гребля. І.М. Скоропадський надбудував її, внаслідок чого утворився Великий ставок, який в подальшому поглибили та значно збільшили. Ще три греблі з шлюзами спорудили упоперек ярів поблизу Тростянця і таким чином було створено ставки Куциха, Лебединий та Безіменний. Будівництво парку розпочалося у 1834р. Основою послужили біля 300 вікових дубів , що поодиноко росли по обидва боки балки Богівщина та в мальовничій заплаві невеличкого струмка Тростянець, який і дав назву дендропарку. В яру Богівщина та на 20 десятинах, приєднаних до нього земель висадили перші насадження. Яр Богівщина став чудовим місцем для створення розсадника, який через 10 років мав великий асортимент рідкісних рослин; окрім дуба, ясена, береста, робінії звичайної, липи, сосни та модрини, тут вирощували дерева, які виписували з вітчизняних та закордонних розсадників. На колишніх ланах, схилах ярів та біля ставків були посаджені ялини та канадські тополі з Григорівки, окремими групами- берези, липи, клени, дуби, що пересаджувались з лісу.
У 1836р. розпочали посадки на протилежному боці ставка.Дерева брали з розсадника. Сосни і тополі розташовували групами, між якими лишали галявини, що згодом засаджувались рідкісними видами цінних дерев, різновид рослин було поповнено екзотичними видами саджанців, які доставляли з Риги, Петербурга,Парижа, Києва, Каразінського акліматизаційного саду.
В 1840-1850-х роках площа парку поступово збільшувалася. Проект парку розробляли відомі російські майстри брати Євстигнєєви, а з 1857р. над створенням парку працював уродженець Ельзасу Карл Данилович Шлінглоф, вчений-садівник, який і став головним садівником Тростянця.
Захоплення в 1857р. Івана Михайловича парком Джеймса Ротшильда в місті Фер’єре ( Франція) , сприяло початку робіт по штучному формуванню рельєфу в Тростянці. І в 1858р. будівництво парку вступило в нову стадію, коли парк розширювався не тільки за площею , а й “зростав” угору. Насипалися високі кургани –“гори” ( деякі з них Сторожова, Дідова, Ротонда, Мохната мають висоту більше 30 метрів), було створено гірський рельєф із загостреними вершинами, що нагадують профіль Альп. Між горами звивисто пролягали ущелини, через які перекинулися місточки. Схили “гір” скріплювалися й декорувалися козацьким ялівцем- вічнозеленою рослиною, що зветься в народі “ зелене полум’я “. Роботи тривали понад 30 років. Було закінчено будівництво “ Швейцарії”- одного з наймальовничіших куточків парку. З 1880 року Іван Михайлович Знову приділяє увагу розведенню рідкісних видів дерев з розсадників Регеля і Кессельрінга в Петербурзі , Шоха в Ризі, Крістера в Києві, Кру з околиць Парижа. Хвойні , привезені з Франції, чудово акліматизувались до умов України.
В 1886 році було проведено першу ботвнічну інвентаризацію і зроблено топографічний план парку, площа якого на той час досягала 175 га. В дендропарку налічувалось 574 види дерев і кущів, в т.ч. ялин і ялиць-51 вид та форма, модрин-6, сосен-27, туй-32, ялівців-25, дубів-50, кленів-60, ясенів-37, лип-27, беріз-16, в’язів-34, вільх-9, тополь-18, гірко каштанів-25, верб-18, горобин- 17, решта родів налічувала менше 6 видів та форм.
І.М. Скоропадський дуже любив парк. До останнього року свого життя він майже щодня об’їжджав його,був особисто присутнім при пересаджуванні великих дерев
На галявини. 23 лютого 1887р. (за старим стилем) його не стало. На пагорбі, насипаному Скоропадським поблизу галявини з листяних та хвойних дерев, поставили мармуровий пам’ятник , замовлений Іваном Михайловичем за кілька років до смерті. Пам’ятник зображує ангела , який правою рукою вказує на небо. На постаменті висічено непересічні слова: “ Любезный прохожІй! Садъ, в котором ты гуляешь, посаждень мною; он служиль мнь утьшеніем вь моей жизни. Єсли ты заметишь безпорядокь , ведущй кь уничтоженію его , то скажи обь этомь хозяину сада: ты сдьлаешь доброе дьло “.
Після смерті І.М. Скоропадського, маєток успадкував онук Павло Скоропадський, особа в історії України досить помітна.
П. Скоропадський народився 3 травня 1873р. у Вістбадені ( Німеччина), де відпочивали його батьки. Дитячі роки провів у Тростянці . У 1886р. вступив до Пажеського корпусу, який закінчив у чині корнета у 1893р. і був призначений на службу до Кавалергардського полку. У 1904р. брав участь у російсько-японській війні . Відзначився хоробрістю і був нагороджений орденами та золотою Георгіївською зброєю. По закінченні війни став флігель-ад’ютантом Миколи II . З 1916р. – генерал-лейтенант. 29 квітня 1918р. його обрали гетьманом всієї України . Було докладено чимало зусиль для наведення порядку в Україні, проте внаслідок різних причин 14 грудня 1918р. він відмовився від своїх повноважень , передавши владу Директорії , і виїхав до Берліна. Загинув під час бомбардування Мюнхена 16 квітня 1945р.
Після встановлення радянської влади парк знаходився у віданні місцевого радгоспу. У 1940р. парк реорганізували в дендрологічний заповідник, а в 1951р. він став структурною одиницею Центрального ботанічного саду АН УРСР. Нині це науково- дослідна установа, підпорядкована Президії НАН України.
Палац не зберігся. Проте ще й досі на місці бувшої садиби можна побачити два флігелі: одноповерховий та двоповерховий. Не збереглися оранжереї і альтанки. У парку є 4 половецькі баби ( одна на Дідовій горі і 3 на берегах Великого ставу) та колона Суму “ Розбита надія”/Подібні колони ставили у багатьох парках. Відомостей , коли і за якого приводу вона з’явилася у парку не знайдено, але можна припустити , що Іван Михайлович так увічнив свою скорботу за своїми сестрами та братом, які померли у віці 16-27 років.
Для паркової архітектури Тростянця характерна велика кількість галявин і відкритого простору. Окремі галявини мають власні назви: Вестибюльна галявина, галявина гігантських туй, “Вісім братів”, Горіхова галявина, галявина “Три сестри”, Монументальна галявина, Сонячна галявина , алея модрин, алея колоновидних туй.
Деякі дерева в парку виросли в справжні монументи. Це ялина- цариця, туя “Шапка Мономаха”, гіркокаштан та інші. Існують дерева-гіганти, висота яких сягає до 40 метрів , є і карликові дерева. На території, суміжній з парковими насадженнями, створено арборетум- колекційну ділянку дерев і чагарників. Серед колекційних видів арборетуму велика кількість рослин , що відрізняється за оригінальністю та забарвленням листя, формами крони, і навіть , є такі , що зацвітають пізно восени ( чарівний горіх). Відомий дендропарк “Тростянець” і своєю фауною. В ставках можна побачити ондатру і видру, зустрічаються косулі, лисиці, куниці, борсуки. Тут налічуються десятки видів птахів, сотні видів комах.
Дендрологічний парк “Тростянець” , цей чарівний куточок садово-паркового мистецтва і живий музей , відомий далеко за межами України. Щорічно його відвідує значна кількість екскурсантів та любителів природи.
Культурно-просвітницьке значення Тростянецького дендропарку збільшується завдяки розташованим неподалік палацово-паркових ансамблів садибної та архітектурної культури ХIХ в Качанівці та Сокиринцях.